Зупиняється час, ріки завмирають
Хмари чорні небо закривають
Сили ці природні не подвласні
Думки й дії в них є власні.
Лише вітер, вже набридлий
Надокучливий, повільний
Слуха шепіт мій глухий
Стан сумний в мене такий.
Наче осінь так впливає,
Жаль у серці завмирає
Дощ: краплина за краплиной
Хотіла б бути й я рідиной!
Люди всюди: набридають
Наче марево в розум осідають.
Не хочу я їх терпіти!
Вони не можуть розуміти,
Мислення повільне, я гальмую
В уяві щастя суцільне малюю
Його образ перед очима мерехоче
Він, напевно, мені щось шепоче
Чорна пляма на коханні, як та хмара
Може це уявна й болісна примара?
Брудні руки його тримали
Не охайно, безжалісно заплямували.
Нехай зникне, дивний привид!
Все набридло, і є привід
Все нехай горить в вогнищі
Згадки плум’я всі знищить!
Зупиня ться час
© Copyright: Демона, 2004
Свидетельство о публикации №104070400132
Свидетельство о публикации №104070400132
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.