Дощ-це плаче небо.
Гуляе вітер над землею.
Чи е у цих сльозах потреба.
Весна прощаеться з зимою.
Та дощ не може вічно ідти.
Напоіть небо юну розу,
та доведе письменник прозу,
до логічноі мети.
Земля прокинеться поволі,
дерева з ню і кущі.
Вони стоять ще зовсім голі,
лиш зняли снігові плащі.
В розшитім зорями наметі,
вируе дика круговерть.
Хай скажить бог нам, чи планети.
Що жде нас?Спокій або смерть?
Одно із двох, шанс не високий.
Та смерть також це просто спокій
Без назви
© Copyright: Еклер, 2004
Свидетельство о публикации №104070300262
Свидетельство о публикации №104070300262
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.