Абсолютно спокійна муха,
З фіолетовими крилАми,
Роздирає удень на чверті,
ЗастійнИй підламповий простір.
Хто пригледітися зуміє
Через крила легкі й нечутні,
Той побачить дощі прадавні
Й стародавнюю вежу в хмарах,
Той відчує коОлір суму
На чорнечім розкішнім гіллі,
Що живе у навалі дощу
Рідне духом до мороку й хмари.
Дивний вітер з заходу Сонця
Скине крихти з лиця підвіконня
На давно вже нетерту підлогу
В дім, де кішки нема й собаки.
Щоб душа, що дуріє від драту,
Заридала б із люті на сором,
Той, що досі не складено пісні
Вітру з сонця й немитій підлозі.
Муха
© Copyright: Шин Фейн, 2004
Свидетельство о публикации №104062100056
Свидетельство о публикации №104062100056
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.