Не питай про кохання, коли вiдгорiла зоря,
Коли зранку не чути пташок щебетання веселi,
Коли згинуло все - i надiя, i радiсть моя,
Вiдiйшло та сховалось, як сонце за виступом скелi.
Не питай про тривоги - нiщо не тривожить мене,
Вмерло серце моє. I душа помира в животинi,
Залишилась печаль та журба, що нiяк не мине,
Та ще смутком i болем заповненi ночi, i днини.
Не питай про кохання - бо вже поховала його.
Тiльки iнодi в спогадах прийде до мене - покiйне,
На одну лише мить, потiм знов вiдлiтає воно.
Не питай, не зови. Хай летить собi птахою, вiльне...
Не питай не зови
© Copyright: Tina, 2004
Свидетельство о публикации №104052800006
Свидетельство о публикации №104052800006
Рецензии
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.