Б й за смерть
Напевно – бій за смерть.
Моє чуття
все гоне геть думки.
Коли реве потік в полоні гір,
то чую я
“Я –
вільний і без крил!”.
А що колись ми будемо в труні,
так то же ж всі, однаково мені.
І як помру – все рівно.
Все – одно.
А ліс співа про давнє (де воно?),
і грає світло в радісних очах,
і хто зачах, а хто ще не зачах
Не має більше значення... Вперед!
У бій!... Високий очерет –
вистрибує з холодної води
до неба крижаного.
І крик німої тиші навкруги
розноситься і досяга глухого
вуха.
І об вікно бруднеє
б’ється муха,
вже не безцільно, майже не жива
А ліс дубами небо роздира,
але не крикне хмара: “Я – жива!”.
Свидетельство о публикации №104041001168