До материнських рук горнуся,
Надію й захист в них шукаю.
До тебе, мамо, повернуся,
Хоча й далеко десь блукаю.
Нехай нас доля розкидала –
Я стежку скрізь знайду до тебе!
І хоч би доля що не дала –
Та матір – головна потреба!
Вночі з тобою розмовляю...
Мене ти чуєш, я це знаю!
Але ж твій біль я не збавляю,
А тільки серцем відчуваю!
Матуся, ластівочка сива!
Як борг свій зможу повернути?!
Чи є на світі добра сила,
Тобі щоб сили повернути?!
Своє ти серце нам віддала:
Синам, онукам, всій родині!
В житті ти кожного вітала,
В турботах, праці і донині!
Які знайти слова подяки,
Щоб, мамо, Вам віддати шану?!
Бо ж марні нагороди всякі
І долю не введуть в оману!
Бо ж знаю, щастя Ваше – діти:
Життя своє Ви нам віддали...
Свої серця ми, наче квіти,
До Ваших, мамо, ніг поклали...
24.03.05
Матусi -украинский-
© Copyright: Мамонов Игорь, 2004
Свидетельство о публикации №104040101457
Свидетельство о публикации №104040101457
Рецензии