справжня я

Я не знаю чого від життя тепер чекати,
Бо здається, що його  усі  хочуть поламати,
Усі, постійно й всюди на мене навісають.
Та чого ж вони так? Вони ж мене не знають.
Не знають справжню Надю, не знають мого ”Я”
Не знають що являє собою ця свиня.
А може вона інша – не така як всі вважають.
І  не  знаючи її,  вони життя  її ламають.
А за цією свинею хороша дівчина ховається,
І  щодня   перед   нею   світ   відкривається.
Вона розуміє, що життя це є вічне питання
І пройти його не легко, не просте це завдання
Надюха знає, що не  так вже і легко прожити,
Треба вірити, надіятись і, звичайно ж, любити
І щоб легко було  жити треба вчитись і вивчатись
Щоб у путі в моє майбутнє по дорозі не зламатись

Навісає також мама за уроки і навчання,
Надоїло вже мені це постійне виховання,
Скільки можна вчити як потрібно жити,
Хочу   я   сама   своє   життя   творити.
Робити помилки, падати й вставати,
Іти лише в перед і від мети не відступати.
І не розумію чому життя так зі мною поступає
І в молоді такі роки мені все жити заважає...

„ У чому суть життя?” я щодня себе питаю,
намагаюсь зрозуміти, а відповіді немає.
Життя дане для того щоб  як слід його прожити
Розважатись,  сумувати  і  добро творити,
Плакати  й  радіти,  вчитися,  гуляти,
уроки прогулювати, маму нервувати,
насолоджуватись життям і друзям помагати...
все що заманеться коли схочеш робити,
і просто в своє задоволення жити!!!!!!