А кохання мене тільки мрією гріє,
Десь далеко вітає в пригодах, подіях,
А мені залишає чекати на себе
Під покровом безкрайнього синього неба.
Але іноді може на думку спадати,
Що з’явилась на світ це кохання чекати,
Породити і вилити сни, сподівання
І вклонитися долі своїй віщуванням.
Породити і вилити сни, сподівання,
Та чекати, коли вже здійсниться бажання.
Чекання
© Copyright: Свизинская Екатерина, 2004
Свидетельство о публикации №104022900340
Свидетельство о публикации №104022900340
Рецензии