Зорян мр

Думки, як хмаринки, пливуть за водою.
Я знову без тебе, сама самотою.
Я слухаю: зіроньки шепчуть мені:
- Прийди, мій коханий, хоч би уві сні.
Я вогники бачу, веселу їх гру,
Думки мої тихо пливуть по Дніпру.
А з ними – мої потаємніші мрії,
Вони мене тішать, вони мене гріють.
На небі шукаю я щастя сузір’я,
А щастя не хоче іти до подвір’я.
Тебе я покличу у темряві цій,
Прийди хоч на хвилю, жаданий ти мій!
Прилинь у цю нічку чарівную, срібну,
Всели в моє серце надію погідну.
Дай спраглим губам твої губи відчути,
Чи ж можна без тебе щасливою бути?
Яка у людей часом доля важкая,
І все ж я на неї не нарікаю.
Прийди, моя мріє, з’явись хоч у сні,
Молю, заклинаю, явися мені!
Навіщо придумали людоньки відстань?
Зникає кохання, єдине і чисте.
Як жаль, що доводиться людям прощатись,
В останній раз бачитись і обійматись.
Для тебе кохання своє зберігаю
Прилинь, моя втіхо, молю і благаю.