Життя, бува, здається нам весною,
Що радісно буяє навкруги.
І навіть величезні купи гною
Ми добривом кидаєм під плуги.
А iнколи зненацька хуртовини
Нахлинуть військом хижої зими
І все навкруг немов би швидкоплинне,
Тендітне... У журби в полоні ми.
Та знай - негоди влада не безмежна,
Не бути їй каліфом довгий час,
І лагідно, чутливо й обережно
З колін піднімуть дружні руки нас.
І смерть сама зігне безсило цвях,
Бо ми живем у люблячих серцях.
Сонет про дружбу укр
© Copyright: Рассказов Андрей, 2004
Свидетельство о публикации №104020900514
Свидетельство о публикации №104020900514
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.