БІЛЬ ТА СМУТОК
Вже сонце заходить,
І гасне зоря.
І слів більш про тебе
У мене нема.
Безкраї пустелі і
В тих вже зима.
Немає більш світла,
Й тебе вже нема.
Я дихати хочу,
Й у хмари злетіть.
Та очі брехнею
Зумів ти покрить.
Скував мою душу
Ланцем з самоти.
І більше не можу
Впізнати землі.
Я вірила в радість,
І наче прокльон,
Я вже загубилась,
Не знаю де сон.
Пусти моє серце,
І я полечу.
В ясній тій блакиті
Крилом я змахну.
Ти вірив в кохання,
Воно ще живе.
Розірвеш останнє –
І сила помре...
б ль т смуток
© Copyright: Sweety Gala, 2004
Свидетельство о публикации №104020800580
Свидетельство о публикации №104020800580
Рецензии
спасибо большое. Мне очень приятно, что этот стих Вам пришелся по душе, так как это один из моих любимых =) Хотя, и написан он не в самые прекрасные для меня минуты =/
Sweety Gala 24.11.2004 13:27 Заявить о нарушении
Sweety Gala 24.11.2004 13:27 Заявить о нарушении
как правило, Галя, всё самое прекрасное пишется не в самые прекрасные минуты...
с уважением...
Теа 24.11.2004 14:12 Заявить о нарушении
с уважением...
Теа 24.11.2004 14:12 Заявить о нарушении