Я хочу... Шевченку

Я хочу, щоб світ цей змінився,
Я хочу, щоб кращим він став.
На це і Шевченко молився,
Для цього поеми писав.

Він вірив, що щастя всміхнеться
І доля у дім наш прийде.
І людство колись, та проснеться,
Не буде печалі ніде.

А, може, не все це так просто,
Не хоче реальності хтось.
У п’янках звучатимуть тости
І замість «покинь», скажуть «брось».

А, може, комусь до вподоби,
Як людство у прірву летить.
І хтось є не кращим худоби,
В якої життя - це лиш мить.

Прошу я, не треба питати,
Про що наш Шевченко писав,
Це кожен із нас мусить знати,
Хто мову свою вже пізнав.

Шевченко - велика людина
І я поклоняюсь йому.
Вкраїна радіє за сина,
Який мріяв знищить пітьму.

Арешти його не зламали,
Підтримала віра його.
Якщо ви цього ще не знали -
Не знали ви й роду свого.

Таких, як Кобзар в нас замало,
Тож мусимо знать його світ,
Щоб сонце для нас не згасало,
Щоб виконати «Заповіт».

Ми мусимо світ цей змінити
Наскільки нам вистачить сил.
Щоб легше було в світі жити,
Щоб бачити безліч світил.