Крокують сиві ветерани,
В очах і радість, і печаль.
У них болять і ниють рани
І душу обнімає жаль.
І сльози котяться на вії
Із вицвілих очей у них,
А в серці кожного надії,
Немає тут сердець німих.
Хтось втратив друга, сина, брата,
А хтось оплакував любов.
Страждає серце у солдата
І досі в снах він бачить кров.
Хтось загубив в війну дружину
І досі не знайшов її.
Хтось підло зрадив Батьківщину
Й згадать не хоче ті бої.
Все плачуть сиві ветерани,
Не передать це у вірші.
Загоїлись на тілі рани,
Та чи загояться в душі?..
Ветеранам
© Copyright: Оксюта, 2004
Свидетельство о публикации №104011501091
Свидетельство о публикации №104011501091
Рецензии