Це я просинаюсь
Від дотику людини
Або від сонця проміння
Або від шуму дощу
Що краплі його падають на стріху
І б’ються із стуком
І потім той стукіт в моїй голові
Я піднімаю її з білої хмарки
Легенький дотик справжньої реальності
Як вранішній страх
Що краплі його повзуть по мені
І розпливаються маревом
В сонних очах
І втримує мене на ліжку
Лякаюча можливість падіння
Стискаючи руки
З морозною чуйністю
І схиблені думки
Вештаючись десь поруч зі мною
Боючись не вгадати
Коли це буде справді безболісно
Коли я більше не буду падати.
Вран шн й страх
© Copyright: Honey, 2003
Свидетельство о публикации №103122601304
Свидетельство о публикации №103122601304
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.