Десь у підсвідомості свідомо
Я тримаю біль, що не болить!
Лиш тепер і лиш мені відомо,
Що у мене в схованці лежить.
Звідкіля взялося – я не знаю,
Але є. Відомо це мені.
І тепер я вирішати маю
Як з цим жити. Десь, у глибині,
Відчуваю – це дарунок долі!
Зна ж бо, що суворою була.
Та не вірю! Звик я до недолі,
Що навколо все життя гула.
Обережно я себе привчаю
Жити щастя маючи в собі.
Наодинці тихо сам вивчаю,
Не кажу нікому! Лиш тобі...
Що це ти в куточку причаїлась!
Щем солодкий ти мені дала!
Це з тобою у віночок звилась
Мого щастя квіточка мала!
Хто ти, що з’явилася незнана?!
Та ховала ти ім’я дарма!
Ти – моя Фантазія кохана!
А що хвора – іншої ж нема...
14.11.03
Нарештi знаю -укр-
© Copyright: Мамонов Игорь, 2003
Свидетельство о публикации №103112001532
Свидетельство о публикации №103112001532
Рецензии