ВЛАСНИЙ ВЕЧІР ПАМ’ЯТІ
Я йшов по лезу з власною сумою.
Бездомний песик шкандибав за мною.
Здається, так, як я, блукає він по світу,
І п’є вино з розбитого корита.
Так само терпить від людей недолю:
Хто пхне ногою, хто зачинить у неволю,
Хто каменюкою пурне заради сміху.
Так само, як і він, я народився їм на втіху.
Але, настане час скорботи і печалі:
Відкриються переді мною світлі далі.
Тоді прийду на вечір вже без ліри:
Хто кривдив при житті, той після смерті – хвалить,
Під фото в чорній рамці свічку ставить.
Як хочу викрикнути: “Лицеміри!”.
Власний вечiр пам ятi на украинском языке
© Copyright: Олег Соловьяненко, 2003
Свидетельство о публикации №103092600041
Свидетельство о публикации №103092600041
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.