Явiр та калина -украинский-

Серед поля стоїть явір,
Листя опадає.
Серед поля сумний явір
Долю все питає...

Чом один я серед поля,
Чом не з калиною?
Чом один я, чуєш, доля,
Що не так зі мною?


Чому листя моє сохне,
Невчасно злітає?
Чому рано листя жовкне,
Сили забирає?

Чом коріння вузлувате
Від спраги вмирає?
Чим коріння винувате,
Що води не має?

Чом дощі твої всі, доле,
Там десь, за горами?
Чом життя ти крадеш, доле?!
Щастя чом не з нами?!

Хай один я серед поля
Передчасно згину,
Та чому, сувора доля,
Губиш ти калину?

Чому цвіт її зриваєш,
Хіба винувата?
Ти ж до мене справу маєш,
За що їй розплата?!

А того один ти в полі,
Що мені не здався!
Ти один і будеш в полі
Весь час,  що зостався!

Не для тебе я калині
Цвіт та вроду дала!
А один ти був донині
Я ж бо так бажала!

Твоє листя швидко сохне,
Бо думки палають!
Передчасно листя жовкне –
Мрії ж не згасають!

Те коріння я підтяла,
Щоб відчув ти спрагу!
Сік життя твій я відняла,
Та й наслала згагу!

Я це вітру наказала –
Хмари відганяти!
Бо коханням поливала
Твої горді шати!

Не один ти, та й не гинеш –
Калина з тобою!
Твою долю, що не минеш,
Зв’язала з собою!

Цвіт тобі подарувала
Червона калина!
Я тому й вас спарувала:
Воду як до млина...

Щоб один ви до одного
Все життя тягнулись!
Тягарем кохання свого
Були не зігнулись!

Листя явір, цвіт калина,
Вклали у бажання...
З гірким присмаком полина
На смак їх кохання!
17.09.03