STABAT MATER DOLOROSA*
Стояла матір над труною,
Вмивала світ жорсткий сльозою,
До неба простягала руки:
“За що?! За що ж пекельні муки?!”
А він, з закритими очима,
Такий блідий, немов під гримом,
На подушках – медалі й ордени
Лежали біля чорної труни.
А матір проклинала Бога,
Війну і фронтові дороги,
За те, що не побачить більше сина
Живим, без білого сатіна.
Стояла матір над труною,
В якій лежала жертва бою,
До неба простягала руки:
Світ проклинала за розлуку.
*стояла матір скорботна (лат.)
Stabat mater dolorosa на ураинском языке
© Copyright: Олег Соловьяненко, 2003
Свидетельство о публикации №103081500073
Свидетельство о публикации №103081500073
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.