Вікно надвір.
Знадвору дим.
У грудях ниє серце.
Сіренький вечір затопив і села, і міста.
А місяць липень на трубі натужно грає скерцо,
І квилить голосом дурним приблудлого кота.
Тому у грудях загуло, що завтра – на роботу,
Що знов по радіо FM врубили “Нотердам”.
Що липень, горе – музикант, бере лажову ноту,
І це наснаги додає приблудлим всім котам.
Якби хоч хтось, хоча б один... А, ну його до біса!
Сьогодні друзів геть нема, а завтра – п’ятдесят.
А я розбив свій телефон, продав свій телевізор,
Читаю книжку для дітей про вовка й поросят.
Занудний липень за вікном все тягне дикі ноти,
А на FM – старий як світ “Мой милый отчий дом”...
Та за годину прийде ніч по телефонних дротах, -
Душа у вирій полетить наляканим котом...
Тихе божев лля
© Copyright: Евгений Бард, 2003
Свидетельство о публикации №103081401069
Свидетельство о публикации №103081401069
Рецензии