Якби тебе я сьогодні видзвонив,
Якби призначив тобі побачення,
Ми не були б з тобою такими різними,
І все навколо – не мало б значення.
Хай ніч топила б це місто в сутінках,
З тобою вдвох ми, звичайно, виплили б.
Бо ми – дві світлих гарячих сутності,
І каву ночі до денця б випили.
Нам стиха грала б стара мелодія,
А шелест листя складався б віршами,
А потім – сонце ласкаве сходило,
І все було б для нас і по-іншому...
Холоне чай і черствіє печиво,
Все інше в світі – жодного значення.
І ти чекаєш кожного вечора
На мій дзвінок і на це побачення...
Якби тебе я сьогодн видзвонив...
© Copyright: Евгений Бард, 2003
Свидетельство о публикации №103081401041
Свидетельство о публикации №103081401041
Рецензии