Посм хнися, м й коханий...
Простягни свої долоні.
Я зверну своє плекання -
До очей твоїх безодні.
Відлетить похмура спека
І заплющить карі очі.
Пригорну крилом лелеки
Щире тяготіняя ночі.
Ми з тобою - мертві квіти,
Заціловані втрачанням -
А в очах печаль... Ні кріхти
Неутішного бажання!
2003-06-29
Свидетельство о публикации №103063000663