Шизофрен я
рубаючи під корінь надію померти
блискучі очі ні на кого не схожі
бажають себе з тої пам'яті стерти
спілка диких і самих потворних
викльовує страх майбутьнього бою
нова генерація думок чорних
народжується під гнилою дуба корою
важка вологість темних завулків
гріє серце крижаним світлом
парадокс тваринних стосунків
закинуту душу сховає підло
реальність зніме дерев'яну маску
і погляне з-під порожніх вій
неохоче розкаже вона тобі казку
напівпрозорих параноїдальних мрій
Свидетельство о публикации №103060900519