Собача ос нь
мокрі від солоних сліз
холодні осінні ночі
чорний безмовний ліс
це все так глибоко осяде
залишиться там навік
цвіт із дерев упаде
так як упав він торік
і вкриє землю так густо
сховає він плями душі
там все одно ж так пусто
тільки дерева й кущі
що інколи плодоносять
цвітуть справляючи бал
радість в серце приносять
ми ж їм зриваємо бал
бо нам так жити простіше
бо нам так легше іде
бо так свою кістку скоріше
чорний собака згризе
Свидетельство о публикации №103060900501