Вогник
Усе проходить, все минає,
Життя пливе, неначе сон.
Наосліп руки простягає
І в яму падає, та он…
Що се за вогник серед ночі?
Жевріє, гасне, знов горить.
Що се таке, чого він хоче?
Чому самотній, чом не спить?
Дмухає вітер що є сили,
Аж добирає до кісток.
Він з велетенської могили
Несе отруту і пісок.
Ще мить – і вогника немає,
І серце болісно щемить.
І день іде, і ніч минає,
Надходить вечір, та заждіть…
Мов крізь розтулені долоні
Щось сяє дужче, яскравіш.
Ніщо йому на перепоні
Не стане. Гострий наче ніж
Він знову простір розтинає,
Полум’я знову струменить.
І сили на землі немає,
Що може його зупинить.
А що життя? Життя минає,
Проходить якось осторонь…
І все ж бо легше тим, хто знає,
Хто на собі відчув вогонь.
Вогник
© Copyright: Сазонов В.П., 2003
Свидетельство о публикации №103052200063
Свидетельство о публикации №103052200063
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.