Чом тая дівчина та й зажурилася,
То може доля їй десь забарилася!
"Доля ти, щастя моє, де ти блукаєш?
Чом не прийдеш ти, не завітаєш?
Я ж тебе, доленько, в серце прийму,
Місця залишу там тільки йому!
Тяжко працюю, спочинку не знаю,
Де ж той мій милий, що я кохаю?
Як його доля з моєю з’єднається,
Щастя отримаю, що не зламається.
Щастя отримаю, та й утримАю
Йому віддам я усе що маю..."
Журба
© Copyright: Мамонов Игорь, 2003
Свидетельство о публикации №103050601271
Свидетельство о публикации №103050601271
Рецензии