В зачарованому світі
Я живу. Там ніч панує.
Там ні сонця, а ні квітів,
Смуток лиш один існує...
Там тінями ходять люди -
Без обличчя – постать сіра...
Сірі марення лиш всюди
І страждання – повна міра!
Десь за обрієм, далеко,
Лиш одна зоря там сяє!
Мав би крила, як лелека...
Та ні крил, ні сил немає.
В тому світі тануть роки,
Мов хмаринки в синім небі...
В імлі сірій тануть кроки –
Не дійти, най при потребі!
Тільки думка за край світу,
Де надія ще жевріє,
Хай летить! Мені із цвіту
Кольорових снів навіє...
Що ніколи, нагадає,
Смуток все не переможе!
Що ніхто ніде не має
Без надії жити! Боже!
Коли маєш покарати –
То карай! Так! Я чекаю!
Але ж ти повинен дати
Щастя мить! Я право маю!
15.03.2003
Вимога
© Copyright: Мамонов Игорь, 2003
Свидетельство о публикации №103043001447
Свидетельство о публикации №103043001447
Рецензии