І плакати забракло сили,
чому на нашім небосхилі,
не світять зорі? А могили,
позаростали…хрести хилі,
до долу клоняться…чому
на скронях бачу сивину,
твою, матуся? Суховії?
чи думи чорнії, лихії,
росою зволожИли очі?
Не плач!
Не варто проти ночі,
просить у Ради допомоги.
Хай їм переймуться пологи.
Ми самі візьмемо своє,
бо дощ слізми на землю ллє.
Хай бог з-за хмари сивиною
нас не лякає-
не чуже,
своє, лихою змочине росою,
ми виростим. І я-за це!
Не плач, матусю
© Copyright: Алиса, 2003
Свидетельство о публикации №103031900073
Свидетельство о публикации №103031900073
Рецензии
Ось так ось, - пролітають роки, але все значимо:
Батькова мова, але обличчя - все таки мамине,
Про неньку субьбу плакати - ну, дуже як хочеться,
І кому ж слёзку віддати, а кому же - пророчесво ...
Сергей Атмож 24.12.2014 10:57 • Заявить о нарушении
Батькова мова, але обличчя - все таки мамине,
Про неньку субьбу плакати - ну, дуже як хочеться,
І кому ж слёзку віддати, а кому же - пророчесво ...
Сергей Атмож 24.12.2014 10:57 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.