Нічне небо. Темрява, звичайно.
Навіть зірки жодної нема.
Тільки місяць вигляда й потайно
У вікно до мене зазира.
Він сумний. Бо холодно на дворі.
Бо зима вже надоїла всім.
Бо мороз зроста й зроста поволі
(градусів вже, мабуть, двадцять сім).
Не сумуй же, братцю місяченьку!
Все мине, прийде й до нас весна.
Хай лише надія потихеньку
У людей ніколи не згаса.
1995
Н чне небо. Темрява, звичайно...
© Copyright: Анастасия Фоминичева, 2003
Свидетельство о публикации №103020400617
Свидетельство о публикации №103020400617
Рецензии
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
