В свідомості моїй немов струна
Натягнена, із болем враз урветься,
Як потаємна, втишена луна
На дні душевнім клекотом озветься.
І запалають сни. І відлетять
Фантазії, наповнені світанням
В крові у мене лавою киплять
Важкі котли з покинутим коханням.
І мить любовна стане наяву ...
Прозорим тлом заллються сльози в душу.
Ти – все, задля чого терпіти мушу
Пекельний біль. Із ним тепер живу.
Й хоч, співом недоладнім струни рву,
Та все ж, любов, обітниць не порушу!
13.07.2001р.
Сонет любов
© Copyright: Лученко Святослава, 2002
Свидетельство о публикации №102122500810
Свидетельство о публикации №102122500810
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.