Я п"янію від губ твоїх,
Я дурію від слів твоїх,
Це напевно великий гріх,
Не знаю...
Та обіймами рук моїх,
Поцілунками уст моїх,
Ти забудеш, що пада сніг,
Обіцяю!
Зачаруєм себе у сні,
Ми на світі тепер одні,
Ти даруєш цю зиму мені,
Я хочу...
А любові твоєї рай
Я чекала сто літ, ти знай
І нікому невіддавай
Ці очі.
Ти так довго мене шукав
В лабіринтах життя блукав,
Та що знайдеш мене ти знав
І я знаю...
Поцілунками уст моїх,
І у ночі очей моїх,
Ти забудеш чужий цей сніг,
Обіцяю!
Тоб...
© Copyright: Kristi, 2002
Свидетельство о публикации №102102900413
Свидетельство о публикации №102102900413
Рецензии
Крісті, який емоційний вірш! Це виплеск душі, і він безумовно захоплює! Дуже радий побачити його тут, і жаль, що нема українського поетичного сайту. Але я дуже вдячний нашим російським колегам за можливість розмістити тут українською мовою написані вірші.
Але ж до ложки меду - крапля дьогтю: з точки зору форми вірш не дуже вражає, бо багато невишуканої рими. Але думаю, що Ви це бачите самі, тому не буду розпинатися на цю тему. Головне, що він бере за душу і подобається.
Успіхів Вам, буду слідкувати за вашою творчістю з цікавістю.
З повагою до Вас,
Конст Лисовецкий 05.11.2002 21:00 • Заявить о нарушении
Але ж до ложки меду - крапля дьогтю: з точки зору форми вірш не дуже вражає, бо багато невишуканої рими. Але думаю, що Ви це бачите самі, тому не буду розпинатися на цю тему. Головне, що він бере за душу і подобається.
Успіхів Вам, буду слідкувати за вашою творчістю з цікавістю.
З повагою до Вас,
Конст Лисовецкий 05.11.2002 21:00 • Заявить о нарушении
Дякую! Мені надзвичайно приємно! А про форму - я цей віршик писала давненько і не словами, а емоціями, які не вкладаються в поетичні розміри (і слава Богу!)Коли я пишу, я ніколи не шліфую свої емоції чи думки, не підганяю їх під шаблони. Тому раз вийде краще, а раз гірше! А щодо вишуканості рими, то ну її... головне щоб почуття були вишуканими!
Тепер йду до Вас...
Kristi 06.11.2002 11:29 Заявить о нарушении
Тепер йду до Вас...
Kristi 06.11.2002 11:29 Заявить о нарушении