Ліниво вечір підіймає крила,
Руде волосся розкидав по небу,
Стихає гомін дня. Тмяніе світ Ярила
І на душі у спокої потреба.
І десь поділись спрага і вогонь,
Що діставав спекотою лихою,
Так пік! Але ж забувсь...
Либонь
Перетворивсь у промені покою.
Яка предивна преднічна пора!
Вже кожен крок відміряно належно,
Вже до кінця знайома дивна гра,
І той кінець не вигляда бентежно.
Тож схаменись! Вечірняя пора -
Пора покою, злагоди й добра,
Бо може зранку полум'яний клик
В новий покличе полум'яний вік.
ВЕЧ Р
© Copyright: Конст Лисовецкий, 2002
Свидетельство о публикации №102102200938
Свидетельство о публикации №102102200938
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.