Святих вже не ма

Бавишся світлом безбарвним та диким,
Мрієш побачити бажано битим
Скло, що годинник не зміг вже тримати.
Хто ще не хоче тебе зустрічати?

Мовчки, нікому, вночі заховаєш
Серце своє і вже потім згадаєш
Сніг, що не твій, що ніколи не тане.
Біг крізь імлу, бо святих вже не має.

Дотик богів уві сні до легенів,
Дихання – гнів невибагливих генів.
Струм. І душа в далечінь відлітає.
Сум, тільки сум, бо святих вже не має.

Вільно піти, або кинуть за грати,
Очі – сумні, бо не можуть ховати
Жах забуття і ту змогу кохання.
Птах відліта, знов ця змова бажання.

Губиш той день, що несе тільки свято,
Губиш цю ніч і вже не врятувати
Сміх, що не зміг... і тебе не минає
Гріх, тільки гріх, бо святих вже не має.

Ватра тьмяніє – останні зусилля,
Завтра ти взнаєш на що теє зілля.
Бруд, скрізь цій бруд, і ніхто не впізнає...
Друг вже не друг, бо святих вже не має.


Рецензии
Я перечитав дещо з Вашого - хороша поезія.
Хотілося би лиш зауважити, що зараз всі стараються
відходити від дієслівного римування...
З повагою,
Л.Ю.

Юрий Лазирко   07.12.2007 20:40     Заявить о нарушении
Дякую за пораду.
Я інтуїтивно здогадувався, що слід відходити від дієсловного римування.
Просто більшість з моїх українських творів вже дуже давні, коли я тільки робив перші крокі в написанні віршів.
Приємно читати від вас, що моя поезія - хороша.

Дякую за увагу до моєї творчості

Linn L.Kravts   07.12.2007 20:50   Заявить о нарушении