Ночь осенняя... Павло Вольвач

Ночь осенняя, острая, хрупкая
Звездами засохшими звенит
И стучит костыль серебрянный
В руках у ледянной зимы

Танцует ночь, худая госпожа
С фонарями дикий полонез
И месяц - бледный наркоман
Сквозь ребра тополей пролез.

И под конец, сквозь ветошь снов,
Заглядывает робко утро,
Стыдливость пряча за улыбку
И за невысказанность слов.

И ночь, помятая со сна
По переулкам умирает,
Под смехом солнца изчезает
Ее туманная краса.

***********

Осіння ніч, ламка і гостра,
Зірками всохлими дзвенить.
І стиха стука срібний костур
Блакитнобрової зими

Танцює ніч, кістлява панна,
Із ліхтарями карамболь.
І місяць блідим наркоманом
Висить між ребрами тополь.

Розсунув ранок худорлявий
На шворці ночі снів лахміття
І боязкий, як хуторянин,
Торкає шибку підборіддям.

І ніч, розпатлана спросоння,
Повзе в завулки помирать.
Регочеться на підвіконні
День - золотавий помаранч.


Рецензии
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →