В сталевому шоломі древній витязь-
Мій Києве. Тягнулися до тебе
Брудні і загребущі, жадні руки.
Від них день ставав ніччю-чорним небо.
Стріли хозарські та мечі дзвеніли.
Палили, шарпали і плюндрували
І напилися крові твої стіни.
Вітри в зажурі попіл й хмари гнали.
Хіба скорився, витязю хоробрий?!
Меча не випускали дужі руки.
Падав не раз і знов здіймавсь на ноги.
Рани загоїв і забулись муки.
Києве, Київ, князю ясночолий-
Оспіваний сліпими кобзарями.
Знов зустрічаєш, як належить князю
Каштанами з святковими свічками.
М Й КИ ВЕВ
© Copyright: Zhuravska, 2002
Свидетельство о публикации №102072300699
Свидетельство о публикации №102072300699
Рецензии