Червоне жар-сонце легко випливало.
Ніченька квапливо зірочки ховала.
Мов туманне море-небо, враз заграло.
Прокидайся, доню, час прощатись з снами.
Сонце вище- вгору і туман зникає.
Через його шати промінець стрибає
І заграли роси на пелюстках квітів.
Ой, які кумедні вусики на житі!
Річка не в тумані, мов би на долоні.
- Хіба ж можна спати !- вкотре кажу доні.
Ланцюжком із срібла- кружальця озер.
Протри оченята, подивись тепер!
Вдалені чорніє, мов фортеця бір.
У природи пензлик чарівний, повір!
Чар вний пензлик
© Copyright: Zhuravska, 2002
Свидетельство о публикации №102072300652
Свидетельство о публикации №102072300652
Рецензии