Коли в сонячних фарбах зітреться остання пастель,
Коли світ розтасує людей, як краплену колоду,
Нагадай мені, земле, єдина між тисяч земель,
Про тендітну свою, та ще й досі не знищену вроду.
Про красу небокраю Чумацького - зорі вночі,
Про духм`яний запаморок щедрого літнього гаю...
Нагадай мені, земле, це все - тільки нашепочи.
І якщо я заснув - я прокинусь і все пригадаю.
Коли в сонячних фарбах з треться остання пастель...
© Copyright: Евгений Бард, 2002
Свидетельство о публикации №102061300670
Свидетельство о публикации №102061300670
Рецензии