Хижак, сестра море водночас

Кохання заселилося у душу
І стало вмить, як рідная сестра.
Розповіда казки в ночі на вухо
І тихо пісні ввечері співа.
Удень воно йде за руку зі мною,
То десь, то там спалахує вогнем,
   Лечу я без свідомості у море,
Яке мене чекає вніч і вдень.
Це море нерозважливо довічне,
Воно сповненне жаги та вогня.
Про інше все я забуваю вічно,
Коли мене хижак цей спожива. 
                10 сентября 2000


Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.