Заколишу сонце насвітанні,
в день опущу коси золоті,
вітру нашепочу про кохання,
заспіваю з птахами пісні…
Небо вкрию ночі покривалом,
і розшию золотом зірок,
розповім – тебе не вистачало
і заплачу…віском зі свічок…
прокричу пташиним стоголоссям, -
щастя нас знайшло, лягло до ніг…
стиха доторкнусь твого волосся
і згублюсь… у обіймах твоїх.
От таке-то, м й друженьку
© Copyright: Мирослава Данканич, 2002
Свидетельство о публикации №102052700623
Свидетельство о публикации №102052700623
Рецензии