Нове життя з вчорашнього ранку

Я відчуваю потребу у рухах,
Бажання звільнити з ув’язнення Духа.
Холодний відчути подих свободи,
Не підписавши для цього угоди.
Бажаю шаленого бігу часу,
Сховавши від очей скрупульозних красу,
Сховавши емоції і почуття,
Пізнати у чому є сенс життя.
Забути на мить правду жорстоку,
Затиснути зуби, і мрії всі – в руку,
Позбутись примари і віяння вітру,
А після дощу нехай би йшли титри....
Я хочу дощу, що дихає зранку,
Вологими й теплими робить світанки.
Я хочу вітрів із свободи – до ночі,
Бо тільки вони знають те, що я хочу.
Вбачаю у людях сірість буденну
Та заклопотану біготню щогодинну,
Позбавлену кольору тиху утому...
Звільніться від цього, бо сенс не у тому.
Вночі мені сняться прожиті години,
Що позбавляють сумління людину.
Кличе у темряву пустка незграбна,
На вигляд вона доволі нахабна.
Та не згодяться хитрощі ночі,
Бо в незнання іти я не хочу.
Я прокинусь з зорею в холоднім світанку,
Почну нове життя із вчорашнього ранку....