… і не кажіть мені, що все в житті минає,
що сонця промінь згубиться у хмарах,
що десь під вечір ясний день згасає,
що літо розгубило свої чари.
… і не кажіть, що я самотня буду,
що в тих лелек я виблагаю пір’я,
що в теплім краю я печаль забуду,
що ти – не мій, бо я в це не повірю.
… і не кажіть, бо прийде нова днина,
бо птахи весну принесуть з собою,
бо я колись-таки знайду тебе, єдиний,
і цим – назавжди скінчу з самотою!
не каж ть мен
© Copyright: Мирослава Данканич, 2001
Свидетельство о публикации №101112800559
Свидетельство о публикации №101112800559
Рецензии