Зненацька день змарніє,
І ніч потратить зорі,
І верби впустять віти -
Стоятимуть у горі.
Зів’януть ніжні квіти -
Вже сонця не чекають.
І вітер раптом вщухне,
І птахи позмовкають...
Я, мабуть, теж зів’яну
Без почуття палкого.
Та добре роздивившись,
Я бачу, що навколо
Біжить життя рікою,
Веселка в небі грає
Щебечуть мої птахи,
Поля цвітуть розмаєм.
Погляну у віконце:
В нім сонця - на півнеба.
Таке життя пракрасне!
Хоча воно й без тебе...)))
Зненацька день змарн
© Copyright: Мирослава Данканич, 2001
Свидетельство о публикации №101112600484
Свидетельство о публикации №101112600484
Рецензии