Моя мила мені пише -
"Фе, які погані вірші,
Написав мені учора,
Там ні слова про кохання,
Про вогненнеє бажання,
А лише "ти зоря в небі" -
Слабувато щось, далебі!"
Що ти, що ти, мила пані,
Там увесь він - про кохання
Просто кажучи так прямо
Можна звести до нестями!
Та вона своє торочить -
"А ні слова ти про очі
І про вії золотії
Не спромігся написать!"
Що ти, мила, чи так можно?
Так солодко - осоружно
Може стати читачеві... -
А вона: "Не дам вечері!"
Вот такие вот расклады -
Или пой ты ей рулады,
Или кушай макароны -
Дни мои сомненья полны...
Поэзия и хлеб насущный
© Copyright: Внемир Селиванов, 2001
Свидетельство о публикации №101112400269
Свидетельство о публикации №101112400269
Рецензии