Крізь сірі вікна сонце засвітило,
Здалось на мить - всміхнувся ти мені.
І я відчула - серце так забилось
Невимушено, легко, мов у сні,
Коли мені ти снився...
Ти бачиш, роси вмили квіти,
Птахи співають у моїм саду, -
А я не знатиму, куди подітись,
Як я тебе від себе відпущу,
Коли тебе не буде поряд...
Я знаю: нам з тобою не судилось
Спізнати найсильніші почуття.
Ти йдеш від мене, я іду від тебе,
І кожен з нас - та й у своє життя,
Де нам не місце разом...
Сумне
© Copyright: Мирослава Данканич, 2001
Свидетельство о публикации №101092500444
Свидетельство о публикации №101092500444
Рецензии