Я заздрю тим, у кого є любов,
Душа співуча, щастям оповита,
Хто страсттю кожен день згорає знов і знов,
Для кого сонця золото і неба вись блакита.
Вони беруть все краще у життя -
Раби краси, щасливі, майже боги...
Мені же залишилось небуття
І сірий пил життєйської дороги.
Так хай щастить їм в ці страшенні дні,
Хай не торкннться їх сурова доля.
Дві зірки сяють в небі,два вогні -
Одна любов, а друга Божа воля.
Я заздрю тим, у кого любов...
© Copyright: Лутченко Виталий, 2001
Свидетельство о публикации №101081400200
Свидетельство о публикации №101081400200
Рецензии
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
