Не ятри мені душу, не треба,
Серця мого, прошу, не ятри.
Я іду знов від тебе й до тебе,
Із нізвідки іду в нікуди…
Не кажи мені знов про кохання –
Я не зможу повірить тобі.
Чи не чуєш ти, милий, що зрання
Плачуть в небі мої журавлі?
Чи не бачиш, що я відлітаю,
Покидаю назавжди свій край?
Чи не чуєш, що я затихаю
Між тужливого клекоту зграй?
Милий, милий! Я біла лелека
Я пошлю тобі пір’я здалеку.
Ти по пір’ю впізнаєш дорогу:
Чи зустрінемось, - знати лиш Богу.
Милий, милий! У білому пір’ї
Потонуло далеке узгір’я.
А у небі кружляє лелека,
Ронить пір’я, курличе тужливо –
Кажуть люди, то бідна дівчина
Плаче високо в небі за милим…
Лелека
© Copyright: Мирослава Данканич, 2001
Свидетельство о публикации №101051700370
Свидетельство о публикации №101051700370
Рецензии
Миросю, люба!
Випадково дізнався про існування цієї поезії, виявилося, що вона яскрава, прозора, мов вода дніпрова, багато в ній теплості й такого, що тільки руками розвести...
На мою думку, вірш є найкращим з того, що репрезентує твоя сторінка. Бачу, що думки в нас збігаються...
Чудово, що вірш став піснею. Сподіваюся дізнатися по електронці, за яких обставин і завдяки кому це трапилося.
Щасти тобі!
Дмитро
Мистер D 16.11.2001 22:07 • Заявить о нарушении
Випадково дізнався про існування цієї поезії, виявилося, що вона яскрава, прозора, мов вода дніпрова, багато в ній теплості й такого, що тільки руками розвести...
На мою думку, вірш є найкращим з того, що репрезентує твоя сторінка. Бачу, що думки в нас збігаються...
Чудово, що вірш став піснею. Сподіваюся дізнатися по електронці, за яких обставин і завдяки кому це трапилося.
Щасти тобі!
Дмитро
Мистер D 16.11.2001 22:07 • Заявить о нарушении
Спасибо!
Да, действительно: уже не в первый раз мне говорят, что это произведение - наилучшее из всех моих.
Что касается обстоятельств, в связи с какими оно написано - то это сугубо личное, о чем я не особо хочу рассказывать миру. Не хочу ворошить прошлое. И собственную душу.
Пойми меня, Дима.
С уважением, М.
Мирослава Данканич 19.11.2001 15:43 Заявить о нарушении
Да, действительно: уже не в первый раз мне говорят, что это произведение - наилучшее из всех моих.
Что касается обстоятельств, в связи с какими оно написано - то это сугубо личное, о чем я не особо хочу рассказывать миру. Не хочу ворошить прошлое. И собственную душу.
Пойми меня, Дима.
С уважением, М.
Мирослава Данканич 19.11.2001 15:43 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.