Рецензия на «У сiчневих снiгах» (Людмила Юферова)
Біла печаль. Вам вдалося її змалювати. Виразно, проникливо. Читаєш вірш, ніби споглядаючи живописну картину. А потім самотужки починаєш брохатися в снігу по коліна, не втрачаєш надії, ідеш. Аж поки не спотикаєшся, там "в твоєму вікні Хтось чужий запинає фіранки" І вже непідйомним тягарем лягає на груди печаль металева. Зиму не перейти. Людмила Идущая 20.10.2011 22:40 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |