Ти знаєш, пізнається друг в біді.
Я вдячна, що ти поруч опинився,
Коли здалося всесвіт розчинився.
В "ніде" себе вiдчула я тодi.
У непроглядній прiрвi крижанiй,
Крiзь какофонію всіляких звуків,
Твою, твою я відчувала руку,
На дотик пробираючись в пiтьмi.
Що це було - цунамі, шторм чи сон -
Вже не важливо, вiдшукали берег.
Пробачення прошу за вир істерик,
Їх плутанину ритмiв в унісон.
Нехай залишить пам'ять тільки те
Найкраще, що й ранiше зігрівало.
Сказати все, що маю - слiв замало.
Mon cher ami, я вдячна, що ти є!
Авторский вiльний літературний переклад,
первоисточник на русском:
http://stihi.ru/2024/06/06/5111