перевод стихотворения "Вечные времена терпения" Григория Игоревича Белова (г. Санкт-Петербург)
Життя привчає виживать;
Дорожчає у перехожих.
Нам кажуть: "Бог вам допоможе",
Хто відповість за ці слова?
А сказані не Ним слова ці.
Чи це Він має на меті?
Тепер – події знов не ті,
А ціни – кісточка собаці.
Дорога, що веде у храм,
Вся витоптаним стала гноєм,
А в храмі, як відомо, троє
Не Трою обіцяють нам,
Та очі стали сумувати;
Спадає усмішка, й на нас
Чекатиме недобрий час,
Сирійська тема "Ати-бати".
"Аби лиш не було війни" –
Настільки застаріла фраза
Вже не доводить до екстазу.
Про це питаєш? – Припини.
У матерів, жінок – не можна.
Занадто цей тягар важкий.
Не підіймаючи руки,
Спитай: "Чи виживете?" в очі.
На нас чекає щось – дивись:
Чи знає Бог, куди це діти?
Колись дізнаються і діти,
І ідоли зростуть колись,
І скажуть: "Трошки потерпіти,
Бо тут не страчують життів,
Терпіть же, як Господь терпів,
І не забуде вас Спаситель!"
лютий 2024
ссылка на оригинал здесь:
http://stihi.ru/2020/03/13/139