Ножовим лезом я іду,
В життєвій каруселі страх кружляє.
Твоєї люті свіжий дух
Скуштую й птаха на душі злітає.
На скроню дивиться курок,
Та знов осічка послабляє хватку.
Коли ж почу смерті строк,
То лева мирне загризе ягнятко.
І сива тінь, що стала уві сні,
Свідомість переслідує в безодні.
Бузка цвітіння у вікні
Ховає біль, що рветься вже назовні.
Нехай же мудрістю добра
Наповняться у серці порожнечі.
І скільки диким ще вітрам
Кіхоти покладуть двобій на плечі.
Ножовим лезом я іду,
Очікуючи побиттів буремних,
Живу й хреста в руках несу,
І хай не буде те життя даремним.
грудень 2023
Русская версия:
http://stihi.ru/2020/01/24/6754