Оригинал Андрея Мещерякова:
http://stihi.ru/2021/09/24/1279
Осень примерила жёлтую юбку,
Небо затянуто стаями туч,
Голубь воркует и кличет голубку
Землю не греет октябрьский луч.
Лужи сковала ночная прохлада,
Слышится крик улетающих птиц,
Ты мне сказала: расстаться нам надо,
Сердце заплакало, падая ниц.
Мой перевод, с благодарностью автору за участие:
Der Herbst zog an die helle gelbe Tracht,
Am Himmel ziehen graue Wolkenschwärme
Der Täuber ruft die Taube, gurrt so sacht.
Die Sonne schenkt der Erde keine Wärme.
Die Pfützen froren heute in der Nacht.
Und Vögel fliegen weg mit letzten Schreien.
Du sagtest mir damals der Trennung nach:
„Ich muss weggehen. Kannst du mir verzeihen?“
15-18.10.2023
Мой обратный перевод:
Надела осень золотой наряд.
Но стаи туч заволокли всё небо.
Зовёт голубку голубь, встрече рад.
Но нет земле тепла, что так потребно.
Покрылись лужи за ночь тонким льдом.
С последним криком улетают птицы.
Сказала ты печально мне о том:
«Должна уйти, пришла с тобой проститься».
Мой перевод на украинский:
Осінь спідницю приміряла жовту,
Небо затягнуте зграями хмар,
Голуб все кличе голубку, не мовкне.
Землю не гріє вже сонця ліхтар.
БЕрлiг скувала нічна прохолода,
Чується крик відлітаючих птиць,
Мусиш піти – розлучатися шкОда
Серце зірвалося, падає ниць.
Перевод на украинский Надии Медведовской:
Осінь приміряла жовту спідницю,
Небо затягують хмари, мов скло.
Голуб чекає в гніздо голубицю,
Землю не гріє жовтневе тепло.
Ранком калюжі вкриваються льодом,
Чую я крики збентежених птиць.
Час розлучитись тепер нам приходить,
Серце ридає і падає ниць.